Дудук вірменський

Дудук (циранапох) - духовий дерев'яний музичний інструмент, представляє собою трубку з 9-ма ігровими отворами і подвійною тростиною. Поширений у народів Кавказу. Найбільш популярний у Вірменії, а також серед вірмен, які проживають за її межами.

Традиційна назва вірменського дудука - циранапох, що дослівно може бути перекладено як "абрикосова труба" або "душа абрикосового дерева".

Музика на вірменському дудуку найчастіше виконується в парах: ведучий дудук, що грає мелодію, і другий дудук, званий «дам», який, виконуючи безперервний тоничний фон, що має певну висоту, забезпечує специфічне остинатне звучання головних ступенів ладу.

Музикант, що грає на дамі (дамкаш), досягає подібного звучання за допомогою техніки безперервного дихання: вдихаючи через ніс, він зберігає повітря в надутих щоках, а потік повітря з ротової порожнини в той же час створює тиск на дудуковий язичок.

Зазвичай вірменські дудукісти під час навчання також займаються грою на двох інших духових інструментах — зурне і швачки.

При виконанні танцювальної музики дудуку іноді супроводжує ударний музичний інструмент доол. Дудук широко використовується в оркестрах народних інструментів, супроводжує вірменські народні пісні та танці, а також весільні та похоронні церемонії.

Унікальне звучання дудука
Дудук має теплий, м'який, злегка приглушений звук і бархатистий тембр, відрізняється ліричністю, емоційністю і виразністю. При виконанні музики в парах (провідний дудук і дам-дудук) найчастіше виникає відчуття спокою, умиротворення та високого духовного початку.

Вважається, що Дудук, як жоден інший інструмент, здатний висловити душу вірменського народу. Відомий композитор Арам Хачатурян якось сказав, що дудук — це єдиний інструмент, який змушує його заплакати.

На дудуку може бути виконана музика у різних тональностях. Наприклад, 40-сантиметровий дудук вважається найбільш підходящим для виконання любовних пісень, тоді як коротший частіше акомпанує танцям.

Вірменський дудук упродовж своєї багатовікової історії залишився практично незмінним – змінювалася лише манера гри. Незважаючи на те, що його діапазон становить одну октаву, для гри на дудуку потрібне неабияке вміння.

Знаменитий вірменський дудукіст Дживан Гаспарян зазначає: «Американці та японці намагалися відтворити звучання дудука на синтезаторі, але щоразу це їм не вдавалося. Це означає, що Дудук подарований нам Богом».

Пристрій

Дудук складається з трубки та знімного подвійного язичка (тростини). Довжина трубки вірменського дудука становить 28, 33 або 40 см. На лицьовій стороні є 7 або 8 ігрових отворів і один-два для великого пальця - на звороті. Довжина подвійного язичка, відомого як "ехег", зазвичай дорівнює 9-14 см.