Тарілки оркестрові

  1 - 3 з 3

В естрадних та джазових оркестрах вживається одна тарілка, що підвішена на спеціальному стиржні. У цьому випадку для позначення інструмента використовується запис в однині (італійською мовою "piatto"). У найновіших творах для симфонічного оркестру часто застосовуються кілька тарілок (від двох до шести) - різного діаметра та, звичайно, різної висоти звучання. У таких випадках їх обслуговують декілька виконавців.

Спрямування удару тарілок завжди мусить бути не перпендикулярним, а поздовжним, з певним нахилом. Тарілки повинні не наштовхуватись, а ніби тертися одна об одну. Тремоло на тарілках виконують, ударяючи паличками для литавр по краю або паличками для малого барабану посередині чи по маківці. Згасання звука тарілки, яке триває звичайно кілька секунд, можна приглушити майже відразу, схопивши пальцями її край або доторкнувшись краєм її до грудей, якщо грають двома тарілками.

Крім турецьких, інколи в оркестрах використовуються глибші та тонші китайські тарілки з прогнутими краями і опуклою серединою. Але їхнє звучання слабше та менш соковите. У найдавніших творах партії тарілок нотувалися на окремому нотному стані або на нотному стані разом з партією великого барабана, завжди на одній висоті - найчастіше над третьою лінійкою.