Альти

Знайдено: 1 - 24 серед 45 товарів

Альт – музичний інструмент, що пройшов складний шлях до свого визнання. Тривалий час альт вважали найбільш невдалим інструментом в сучасному оркестрі. Оскільки його зазвичай використовували для гри середніх голосів гармонії, то альт в основному затримувався на найменш розвиненому рівні.

Ніхто навіть не хотів освоювати цей інструмент, вчитись грати на ньому, тому що альт вважали «знедоленим» і приреченим інструментом. Гра на альті ледь не перетворювалась на покарання, адже грати на ньому мусили певною мірою скрипалі без таланту, яким не під силу було засвоїти партію для других скрипок. Серед музикантів альтисти сприймалися як скрипалі-невдахи. Освічені музиканти не виявляли до самого інструмента особливої пошани. Чи ж заслужив сам альт таке зневажливе ставлення до себе? Звісно, ні. Тому що альт як музичний інструмент мав дуже багато можливостей. Потрібно було тільки зробити рішучий та сміливий крок, який би звільнив цей інструмент від так званого заціпеніння, що охопило його, хоча воно було штучним і несправедливим.

Перший рішучий крок на захист альта зробив Етьєн Меюль. Він створив оперу «Uthal», в якій не було ні перших, ні других скрипок, а основна і найвища партія струнних виконувалась «оркестровими» альтами. Пізніше (через 28 років), у 1834 р. палкий прихильник альта і, безперечно, великий шанувальник цього інструмента – Ектор Берліоз – створив велику симфонію під назвою «Гарольд в Італії», у якій альтові було доручено виконувати головну партію. Починаючи з другої половини ХVІІІ століття, використовують два види альта. Перший з них майже досягав абсолютних величин, тому вважався справжнім інструментом. Інший же був усічений, його називали недомірком, такий альт був пристосований до гри оркестрових музикантів.

Справжнім альтом користувалися лише справжні виконавці, які виступали на великих концертах. Над його вдосконаленням працювали відомі майстри: Сало, Гаспаро, Страдіварі, Маджіні та інші. Водночас справжній альт представлявся у кількох розмірах і абсолютно не був доступним для тогочасних оркестрових музикантів.

Подібно до скрипки, альт налаштований квінтами, проте його звучання трохи гнусаве, суворе, хоча й досить привабливе. Серед музичних інструментів альт умовно знаходиться посередині між віолончеллю та скрипкою, та все ж він більше подібний до скрипки, ніж до віолончелі. За своєю побудовою, налаштуванням струн і техніками гри альт наближається до скрипки більше, аніж до будь-якого іншого інструмента зі смичкових. Альт більший за скрипку, під час гри його тримають так само, а чотири його струни розташовуються на квінту нижче скрипкових, мають три загальні струни, які звучать тотожно з ними.

Поступово в середині ХVІІІ століття альт втрачає своє значення в оркестрі. Його застосовують для підтримки середніх голосів, що їх зазвичай виконують другі скрипки. Свого заслуженого значення в оркестрі альт набуває з пізньою творчістю Моцарта, а також Бетховена. Відтоді часто партію альтів ділять для двох голосів. Приклад такого викладу можемо простежити на початку Моартової Sol-мінорної симфонії та в «Adagіo ma non troppo» завершення симфонії № 9 Бетховена. Разом із бажанням доручити альтові головну партію з'явилась потреба додавати решту альтів в якості супроводу для скрипок. Хоча до творчості Річарда Вагнера розвиток альта все ще знаходився на дуже низькому рівні.

Купити альт у Львові Ви можете в магазині музичних інструментів «8 Нота».