Контрабаси

16 товарів

Контрабас набув розвитку наприкінці XVI ст., він походить зі старих басових віол да гамба. Взагалі, до середини XVIII ст., в оркестрах паралельно використовувались як контрабаси, так і басові віоли да гамба. Згодом останні з оркестрової практики зникають.

Від інших смичкових інструментів контрабас відрізняється насамперед своїм розміром, стрілоподібною формою верхньої частини корпусу, довжиною та товщиною струн, теситурою та звуком. Його довжина – біля 190 см, ширина – біля 60 см. Як і інші смичкові інструменти, контрабас має чотири струни (інколи зустрічаються і п’ятиструнні контрабаси). Але настроюється чотириструнний контрабас не по квінтах, як решта струнно-смичкових інструментів, а по квартах. Таким чином відкриті струни контрабаса – це Мі, Ля великої октави та ре і соль малої (за записом). Оскільки контрабас – інструмент транспонуючий , усі його струни звучать на октаву нижче.

Тембр перш струни інструмента, особливо в сіру віддалення від поріжка (високі ноти), дещо глухуватий і нагадує звук дитячої віолончелі. Тембри інших струн густіші; особливо невиразним, сиплим, хриплуватим тембром відрізняється струна Мі.

Контрабас за формою зберіг риси старовинних віол, у нього більш похилі плечі. Це обумовлемо тим, що виконавцю доводиться перехилятись через плечі інструмента, щоб дістати високі ноти (широкі плечі обмежували б рухливість). У контрабаса, як і у віолончелі, є шпиль.

Контрабас нотується головним чином у басовому ключі, і тільки дуже високі ноти записуються зрідка – у скрипковому ключі.

Техніка лівої руки. Через великий розмір інструмента виконавець дуже обмежений у можливостях розтягнення пальців лівої руки. Найбільший інтервал, який можна взяти на одній струні крайніми пальцями (1-м та 4-м), дорівнює великій секунді (цілий тон). 3-й палець зовсім не застосовується при грі, і тому малі секунди виконуються 1-м - 2-м, 2-м - 4-м пальцями. Найвища нота на 1-й струні – ля першої октави (за записом).

Акорди на контрабасі вживаються рідко, а якщо й вживаються то більше з відкритими струнами. Флажолети на контрабасі звучать чудово. Застосовуються всі натуральні флажолети аж до найвищих. Піцикато на контрабасі звучить м’яко, бархатисто та голосно. Сурдини застосовуються рідко, бо вони слабо впливають на характер звучання. Контрабас і без сурдини звучить достатньо м’яко.

Техніка правої руки. Виконавець повинен враховувати, що смичок контрабаса ще масивніший, ніж смичок віолончелі, тому легкі штрихи (летюче staccato, ricochet, sautille та ін.) на контрабасі виконуються важко і не дають належного ефекту. У духовому оркестрі він використовується для посилення звучання голосів нижнього регістру, а також для виконання окремих звуків або деяких мелодичних побудов прийомом піцикато (відсутнім у духових інструментів).