Що таке сопілка і як її вибрати для учня?

Сопілка – один з найдавніших та найулюбленіших музичних інструментів на Україні. Згадки про цей інструмент зустрічаються ще в стародавніх літописах східних слов'ян ХІ ст. Певно, що древні прототипи цього інструменту існували набагато раніше…

У загалі, конструкція була однотипною: трубка із свистком на кінці, довжина сягала 30-40 см, а у корпусі робили 5-6 отворів. На західній Україні зустрічалися різні види— флояра, денцівка, дводенцівка та інші. Усі ці інструменти були діатонічними.

З того часу, були значно вдосконалені. В цей процес внесли свою лепту та особливо відзначилися, як справжні майстри: І. Скляр, В. Зуляк, Б. Бобровников, О. Шльончик, Н. Матвєєв, Д. Демінчук та інші.

Зараз, коли кажуть «сопілка» зазвичай мають на увазі, що це «концертна сопілка» — на відміну від народної в неї є 10 отворів, це робить їй хроматичною (окрім «білих клавіш» є й «чорні» =).

У якості академічного та професійного інструменту її починають використовувати з другої половини XX століття.

Н. Матвєєв казав, ще у далеких 50-ти роках 20-го сторіччя, що процес її хроматизації, вдосконалення та розповсюдження, ще далеко не закінчився. За нею велике майбутнє в сім’ї народних українських інструментів. І він не помилився, адже, як не дивно – цей старовинний народний інструмент й досі є актуальним, ба більше, стає дедалі популярнішим та модним.

Схематичне зображення сопілки: 1 — денце, 2 — вхідний отвір, 3 — губник, 4 — голосник, 5 — вихідний отвір, 6 — глухий кінець

Основа звуку — це свисток, який знаходиться зверху корпусу. На корпусі також розташовуються до 10-ти пальцевих отворів, які дозволяють регулювати звучання та отримувати певні ноти.

Процес створення цього інструменту дуже складний, незважаючи на уявну простоту та зовнішній вигляд. Наприклад, розміщення та розмір отворів для пальців, потребують від майстра великої чіткості й точних розрахунків. Також, у «рівнянні звуку» грають свою роль внутрішній діаметр корпусу, його довжина, а ще запланований стрій. Виконати ідеально всі умови задля отримання точного строю досить складно, отож, треба бути серйозним майстром, щоб зробити по-справжньому добру сопілку. Звідси витікає й ціна…Не думайте, що дешевий інструмент може бути реально класним.

Якщо говорити про основу видобування звуку у свистку, то це – корок або сердечник (сердешник, денце, чопик). В ньому робиться бічний зріз під невеликим кутом, таким чином, щоб майже закривати верхній отвір, але щоб все ж зберігався «коридор» для надходження повітря. Отже, цей канал спрямовує повітря на голосник — отвір (прямокутний) збоку сопілки. Коли повітря потрапляє на гострий край цього отвору (який ще називається «зуб»), то воно розсікається, таким чином утворюючи звук (свист).

В основному ці чудові інструменти робляться із груші бузини, горіха, буку, верби, калини, ялини, фанери, ебоніту та різного пластику. Бувають й ексклюзивні, спеціальні, дуже особливі випадки, але в принципі – її можна виготовити з будь-якого матеріалу.

Звукоряд – діатонічний, а якщо треба отримати хроматичний звукоряд, то застосовують спеціальну комбіновану аплікатуру, яка називається «вилка». Методом «передування» можна отримати октавні звуки.

Як грають на сопілці? Це духовий інструмент, отже грають видихаючи повітря у вхідний отвір (мундштук), пальцями закривають відповідні отвори на корпусі для отримання тих чи інших звуків. В залежності від аплікатури, інтенсивності та техніки «видування» можна отримати досить різноманітний тембральний спектр.

Зазвичай визначають чотири основних тембрових відтінків, які можна отримати:

Перший (і мабуть, основний) – це флейтовий тембр, або краще сказати, подібний до флейтового, який використовується майже усіма музикантами.
Другий - схожий грудний голос меццо. Про нього іноді кажуть «на бурт» або «на хрипа». Щоб отримати його, треба нижньою губою перекрити орієнтовно половину вирізу (прямокутного), при цьому створюється враження, наче інструмент звучить на октаву нижче.
Третій – дещо середнє між першим та другим, плюс використання вібрації.
Четвертий – отримують за допомогою «фрулято» - при грі язик музиканта відтворює звук «р», який додає призвук «фрр» до гри.

Доречи, на сопілці можна виконувати досить різноманітні мелодії, застосовуючи різні прийоми, наприклад, виконувати мелізми (мелодійні прикраси) — мордент, групетто, форшлаги, трелі, а також подвійне й потрійне стаккато.

Вона є сольним, провідним інструментом і в оркестрах, і в ансамблях українських народних інструментів. Зараз є багато різновидів, це дає можливість створювати цілі ансамблі сопілкарів:

сопілка-прима (стрій — До), діапазон — від До другої октави до Ре, Мі й навіть Фа четвертої октави.
сопілка-альт (стрій — До), діапазон — від Соль першої октави до Соль третьої октави
сопілка-тенор (стрій — Соль), діапазон — від Фа першої октави до До третьої октави
сопілка-бас (стрій — До), діапазон — від До малої октави до Соль другої октави

Вони мають різну довжину та діаметр, хоча їхня будова й принцип гри такі ж самі, як і в примі. Різняться своїм діапазоном і тембром звуку.

Ще можна додати, що при «передуванні» для кожного звуку (ноти) можливо відтворити квінту через октаву. Якщо перекрити голосовий отвір наполовину, то звук понижується на півтону.

Майстри та виконавці вже давно помітили, що тембр звуку залежить не тільки від внутрішнього діаметра та довжини трубки (коротка і товста – сильніший й «густіший» звук, в певних межах, звичайно), а й від матеріалу. В залежності від густини, типу сушки та типу обробки, змінюється й тембр. Загалом можна сказати, що чим твердіший матеріал, тим більш «різке» звучання.

Наведемо приклади майстрів-виконавців, справжніх «асів»:

учасник оркестру українських народних інструментів Харківського клубу «Металіст» робітник П. Єпішев
артист Державного українського народного хору Є. М. Бобровников
В. Білявський з м. Шостки
учитель Кремгесівської середньої школи Н. Д. Матвєєв
В. Баруха з Миропілля та багато інших.

Цей список далеко не повний, на разі в Україні є чимало справжніх віртуозів, які займають своє почесне місце у культурній і музичній середі України.

Популярність дійсно вражає, адже майже на кожному концерті у школах, на конкурсах самодіяльності тощо можна зустріти чимало чудових виконавців, школярів та дорослих. До того ж сопілка входить до усіх колективів, ансамблів й оркестрів українських народних інструментів.

У наш час народні інструменти почали використовувати навіть у сучасній музиці, їх часто можна побачити по телебаченню або у мережі інтернет. Хороший майстер ніколи не залишиться без роботи. Якщо ви оберете для себе сопілку, то не помилитесь, до того ж на ній досить легко грати та не складно вчитися. Коротко кажучи – сопілка у тренді ;)

При виборі зверніть увагу в першу чергу на якість, адже неякісний інструмент може не виправдати ваших очікувань. У ньому, наприклад, може «плавати» стрій, він може видавати нечіткі, неякісні звуки. Також, такий інструмент швидко псується. Ще варто звернути увагу на наявність можливості підстроювання та розбирання. Якщо інструмент розбирається, подивіться, чи є металеві, кільця для укріплення на кінці секції.

Варто визначитися із формою мундштуку: «бочонок» чи «блок-флейта».

Пропонуємо також спробувати різні матеріали, з яких виготовлена сопілка. У кожного своє звучання, комусь більше пасує бук, комусь подобається груша, а хтось обере із пластику чи ебоніту (бо вони не бояться вологи).

Матеріали, конструкція, майстерність виготовлення – все це впливає на звучання, створює свій унікальний «саунд», додає особливості. У будь-якому випадку треба спробувати різні варіанти та обрати той, який подобається особисто вам. Не зайвим буде проконсультуватися зі спеціалістами.

Сподіваємось, що ця стаття допомогла або допоможе Вам у виборі. Добре, якщо вона трохи відкрила завісу таємності, якою часто закрита реальна ситуація у світі української музики. Тепер Ви розумієте, що сопілка – це не якийсь сувенір або неактуальний, забутий інструмент! Сопілка – це душа та майбутнє України.